ЧИ́РКНУТИ, ну, неш, док., перех. і неперех., розм. Однокр. до чи́ркати. Парубок чиркнув сірника, прикурив цигарку і.. пихнув синім димом (Головко, II, 1957, 102); Кінь шарахнувся з несподіванки, але Корж попестив його досвідченою рукою і чиркнув повід ножем (Тулуб, Людолови, І, 1958, 388); Двигнув грім..— чиркнула блискавка (Гуц., Скупана.., 1965, 20); // перен. Швидко глянути, спрямовуючи погляд з одного предмета на інший. Сиволап затнувся і, чиркнувши поглядом по обличчях присутніх, розгублено закліпав завжди червоними повіками (Ткач, Плем’я.., 1961, 88).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 328.