ЧИ́РКА¹, и, ж. Невеликий дикий водоплавний птах родини качиних; мала качка. Після першого пострілу блискавично, з переляканим свистом звивалися в небо чирки (Стельмах, II, 1962, 277); Річкові качки — крижень, шилохвіст, свищ, чирки та інші — добувають собі їжу на поверхні води або на мілині (Веч. Київ, 6.III 1971, 4).

ЧИ́РКА², и, ж., розм. Те саме, що чиря́к.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 328.