ЧИ́ННІСТЬ¹, ності, ж. Властивість за знач. чи́нний¹ 1. Голодні маси, вдершися в термідоріанський Конвент, вимагали повернення до влади якобінців і надання чинності конституції 1793 р. (Нова іст., 1956, 82).

Набира́ти (набра́ти, набува́ти, набу́ти) чи́нності — ставати законним, чинним. На основі проекту Радянського Союзу та інших соціалістичних країн розроблена, підписана і набрала чинності міжнародна Конвенція про заборону і знищення бактеріологічної зброї (Матер. ХХV з. КПРС, 1976, 25); — Постанова королівського суду набула законної чинності (Тулуб, Людолови, II, 1957, 138).

ЧИ́ННІСТЬ², ності, ж., розм. Властивість за знач. чи́нний². Панич Гарецький ліз до всіх цілуватись, не звертаючи уваги на матір, яка звикла до чинності і порядку і не дозволяла вільності щодо власних підлеглих (Кочура, Зол. грамота, 1960, 12).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 326 - 327.