ЧИМАЛЕ́НЬКИЙ, а, е. Пестл. до чимали́й. В руках Каргат тримав чималенький, акуратно перев’язаний пакунок (Шовк., Інженери, 1956, 119); Жінка стала одбирати книжки.. Чималеньку вже навідкладала купку і ще відбирала (Головко, II, 1957, 452); Поява Нен-Сагора в їдальні зробила чималеньку сенсацію (Смолич, Прекр. катастр., 1956, 314).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 323.