ЧИЙСЬ, чия́сь, чиє́сь, займ. неознач. Невідомо кому належний, невідомо чий. У сіни через зачинені двері доходив чийсь голос, товстий, навіть трохи сердитий (Н.-Лев., VI, 1966, 327); Горіла хата, підірвана гранатою. Біля хати в розпачі поривалася в огонь чиясь стара мати і плакала гіркими сльозами (Довж., І, 1958, 131); Тимко та Орися зупинилися в затишку біля чийогось хліва (Тют., Вир, 1964, 128).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 322.