ЧЕТИ́НА, и, ж., збірн., діал. Глиця, хвоя. Навколо попід стінкою колиби лежала четина, на якій спали робітники (Турч., Зорі.., 1950, 324).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 319.