ЧЕ́ТВЕРТЬ, і, ж.

1. Старовинна міра довжини, що дорівнює четвертій частині аршина (17,775 см). На рівному було до п’яти четвертей снігу (Сл. Гр.).

2. Старовинна міра об’єму сипких тіл, яка дорівнює 8 четверикам (близько 210 л). [Мартин:] Треба йому четвертей п’ять вівса послать (К.-Карий, І, 1960, 327).

3. розм. Те саме, що четверти́на 3. Хміль паморочив йому голову, бо випив із друзями чверть горілки (Шиян, Вибр., 1947, 3).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 319.