ЧЕТВЕРТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. і док., перех. Карати, страчувати четвертуванням. Не легше було і товаришам Гонти: і їх четвертували по городах і містечках, а їх голови, руки і ноги розвішували на перехрестях (Стор., І, 1957, 164); До Коломиї привезли тіло Довбущука для суду. Ватажка опришків судили мертвого. Потім четвертували і розкидали тіло по роздоріжжях на пострах іншим опришкам (Мас., Під небом.., 1961, 122); *Образно. Іноді запитання шматували його, вивертали, розтинали, четвертували, і тоді він відповідав у знемозі короткими: так, було, так (Довж., І, 1958, 380).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 319.