ЧЕ́РСТВІТИ, ію, ієш, недок.

1. тільки 3 ос. Ставати черствим (у 1 знач.). Хліб черствіє повільніше, якщо загорнути його в чистий білий папір або тканину (Веч. Київ, 6.II 1969, 4); — Яка то ще весна буде,— пригадує Васько мамині слова.— Да-а, без дощу земля черствіє (Зар., На.. світі, 1967, 155).

2. перен. Ставати черствим (у 2 знач.). Слухаючи доповідь Лубенця, Силін думав: чому іноді й хороші люди стають пасивними, черствіють, починають топ-татися навколо свого "я" (Автом., В. Кошик, 1954, 200); Довго Грицько згадував прощання з Орисею, і як цей спогад зогрівав його серце! Але потім, у пеклі війни, чим далі, тим більше черствіло серце, і спогад цей блякнути став (Головко, II, 1957, 516).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 313.