ЧЕРСТВУВА́ТИЙ, а, е. Трохи черствий. — А чом ти не їси? — озвався Ничипір, гризучи черствуватий хліб (Рибак, Помилка.., 1956, 173); Хода у нього, як завжди, поспішна, обличчя заклопотане, навіть черствувате трохи (Вол., Самоцвіти, 1952, 50).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 313.