ЧЕРПНУ́ТИ, ну́, не́ш, док. Однокр. до черпа́ти. Він черпнув ще разів два кельнею, розмазав рівно й зверху прибілив щіткою (Козл., Пов. і опов., 1949, 227); *Образно. Асуар черпнув широкими грудьми повітря, ніби набирав сили, і спокійним, дзвінким голосом промовив: — Я один тут, і мої слова будуть чужі для вас (Ірчан, II, 1958, 97); В ці дні [дні весни] бажаєш світ щасливий черпнути відрами до дна І сміло сіяти на ниви Багатство ярого зерна (Стельмах, V, 1963, 253).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 312.