ЧЕРЕСЛО́, а́, с., с.г. Вертикальний ніж у плузі, який міститься перед лемешем. — А чом ви, хлопці, не орете? — Та, дядьку, свято! — Яке свято? — Чересло й леміш знято! (Укр.. присл.., 1963, 404); Та гей, бики! Чого ж ви стали? Чи поле страшно заросло? Чи лемеша іржа поїла? Чи затупилось чересло? (Рудан., Вибр., 1937, 42); Коні натягли посторонки, ступнули. Чересло заглибилося, леміш одвернув аж синю од чорноти скибу (Рудь, Боривітер, 1969, 217); *Образно. На місяць набігла прозора хмарка, він розрізав її своїм череслом і ще ясніше замерехтів у тополях (Стельмах, І, 1962, 645).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 308.