ЧЕ́РЕС, а, ч. Старовинний широкий шкіряний пояс, зшитий уздовж з двох складених разом ременів так, що мав усередині порожнину для грошей та інших

цінних речей. Грошей у його було до чорта: повнісінький черес, туго набитий дукатами (Стор., І, 1957, 99); Василь витягнув лист з череса, подав школяреві, а сей взяв читати (Стеф., І, 1949, 07); Сагайдачний помацав у чересі й витягнув гарну турецьку люльку (Тулуб, Людолови, І, 1957, 59).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 307.