ЧЕРЕПИ́ЧНИЙ, а, е.

1. Стос. до черепиці; //Признач. для виробництва черепиці. Ми запланували збудувати електростанцію на 300 кіловат, збудували цегельний й збудуємо черепичний заводи (Рад. Укр., 18.VI 1946, 1).

2. Зробл. з черепиці. Між критими соломою стріхами здіймались де-не-де й високі черепичні дахи, що червоніли між яриною здалеку (Стар., Облога.., 1961, 4); Вибрався Іван і собі на дах попівської хати й почав зривати черепичну покрівлю (Казки Буковини.., 1968, 68).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 307.