ЧЕРЕПИ́ЧИНА, и, ж. Жолобчаста випалена пластинка або плитка, виготовлена з глини або цементу; використовується як покрівельний матеріал. На хаті вітром знесло кілька черепичин і світилися крокви (Чорн., Потік.., 1956, 204).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 307.