ЧЕРЕПА́ШКА, и, ж.

1. Загальновживана назва слимаків, молюсків і т. ін. із стулчастим або іншим твердим захисним покриттям. На вузенькій смужці прибережного.. піску, ставши на ребро, повзла черепашка, лишаючи за собою борозенку (Донч., IV, 1957, 249).

2. Тверде захисне покриття деяких безхребетних тварин (слимаків, молюсків і т. ін.) у вигляді стулок або витої коробочки. Легенькою хвилею хитається порожня черепашка (Мирний, III, 1954, 242); У більшості слимаків симетрію дуже порушує черепашка, в якій слимак живе, висовуючись з неї і знову ховаючись з допомогою м’язів (Шкідн. поля.., 1949, 11); // Стулки, уламки стулок з такого покриття. Батько, видно, писав з фронту часто; перев’язані стрічками листи колись лежали в чималенькій інкрустованій черепашками скриньці (Мушк., День.., 1967, 56); // збірн. Скупчення, поклади в якомусь місці такого твердого покриття та його уламків. В грунтовому профілі прошарки піску чергуються з прошарками черепашки, а в окремих місцях ці шари перемішані (Рослин. Нижн. Придніпр., 1956, 9).

3. ент. Невелика хоботна комаха, що є небезпечним шкідником злакових культур. Особливо різко знижує хлібопекарську силу борошна пошкодження зерна шкідливою черепашкою. Вона виділяє особливі ферменти, які руйнують білок (Хлібороб Укр., 6, 1970, 5).

4. Зменш.-пестл. до черепа́ха.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 306.