ЧЕРЕПА́ХОВИЙ, а, е. Прикм. до черепа́ха; // Приготовлений з м’яса черепахи. Тьопали всі гарячу страву з таким завзяттям, ніби перед ними поставили казанки з черепаховим супом (Загреб., Європа 45, 1959, 245); // Зробл. з панцира черепахи. — Я почував смерть,— каже по-французькому смаглявий турок у циліндрі та великих черепахових окулярах (Ю. Янов., V, 1959, 123).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 306.