ЧЕРЕВИ́НА, и, ж., розм.

1. Шкіра і підшкірна жирова тканина, що облягає кишки. Порвану кулею черевину він [Біляєв] знову стулив докупи, як чародій, вдмухнув у приречену на смерть людину життя, повернув серцю нормальний пульс (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 178).

2. Те саме, що че́рево 1. На піч мене пустіть, на саму середину загріти черевину (Сл. Гр.).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 302.