ЧЕРВОНОЛИ́ЦИЙ, я, е. Який має червоне обличчя. Перекупка, як жар, червонолиця, стала проти сонця, бряжчить коралями та вигукує: — Е, е! коралі добрі! (Вовчок, I, 1955, 14); Червонолиций рудовусий фельдшер налагоджував вагу (Добр., Ол. солдатики, 1961, 21).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 299.