ЧЕРВОНИ́ТИ, ню́, ни́ш, недок., перех. Робити щось червоним, забарвлювати в червоний колір. Кров темними плямами виступає на штанях, червонить йому чорні великі руки (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 514); // Кидати червоний відсвіт на щось. Сонечко стоїть низько на заході й червонить своїм світлом гарячим спечений степ (Л. Укр., III, 1952, 476).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 297.