ЧЕПІ́ГА, и, ж., с. г. Рукоятка в плузі. На новосілля берись, а за чепігу держись (Номис, 1864, № 10127); Тут у куті лежав старий плуг з одним череслом, з дерев’яними чепігами і дерев’яним гряділем (Мак., Вибр., 1954, 163); За плугом, натискаючи на чепіги, горбився Полікарп (Стельмах, На.. землі, 1949, 236); *Образно. Зводилась Україна.., ще тримаючи в одній руці меча, а другу вже поклавши на чепіги великого плуга, щоб переорати великі перелоги политої потом і кров’ю української землі (Цюпа, Україна.., 1960, 52).

◊ Бра́тися за чепі́ги — братися до роботи, починати господарювати. Рано довелося мені братися за чепіги (Збан., Єдина, 1959, 16).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 294.