ЧЕЛЕ́СТА, и, ж., муз. Пластинковий ударно-клавішний інструмент, який утворює ніжні звуки, схожі на дзвін. Вельми контрастною [у Четвертій симфонії Б. Лятошипського] є поява ліричної, задумливої теми — соло англійського ріжка, м’який, оксамитовий тембр якого гарно виділяється на фоні флажолетів, розділених на дев’ять партій скрипок.. сріблястих блискіток челести (Мист., 5, 1965, 10).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 291.