ЧВАНЬКО́, а́, ч. і ж., розм. Людина, яка любить чванитися, схильна до чванства. Хвалився Будяку, надувшись, Коров’як, Що на троянду він походить колючками; А мій Будяк Сказав чванькові так: Не колючками будь похожий,— а квітками (Бор., Тв., 1957, 143); [Кость:] Розпочинаємо виступ гуртків: танцювального, хорового та драматичного артілі "Шлях Ілліча" під керівництвом Костя Бережного! [Галина:] От чванько! (Зар., Антеї, 1962, 22).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 287.