ЧВА́НСТВО, а, с. Бундючність, зарозумілість, виставляння своїх переваг перед ким-небудь. [Тетяна:] Ти за чванство, За лукавство І попався в сітку (Котл., II, 1953, 75); — Вони мені аж обридли своїм чванством, своєю брехнею про послів і за свою небувалу аристократичну рідню (Н.-Лев., І, 1956, 431); Отож не будемо чваньками, Щоб чванство нас не підвело (Воскр., З перцем!, 1957, 379).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 287.