ЧАЮВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. чаюва́ти. Микола кілька разів кликав, повідомляв, що чай вистигає, а їх щось не тягло до чаювання (Збан., Курил. о-ви, 1963, 66); Через хвилину всі знову розсілися по своїх місцях, чаювання продовжувалось, але до попередньої теми не повернулись (Гур., Життя.., 1954, 96).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 286.