ЧАРОДІ́ЙНО. Присл. до чароді́йний 2. Якби була соловейком, що вночі співає Та в серденько чародійно Мир, любов вливає,— ..На ввесь голос щебетала б: Люблю тебе, Йване! (Пісні та романси.., II, 1956, 168); Доньчині усмішки, дитячі ніжні доторки до щоки мовби проникали йому в саму душу і впливали на неї чародійно (Гончар, Тронка, 1963, 301).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 273.