ЧАРКУВА́ННЯ, я, с., розм. Дія за знач. чаркува́ти і чаркува́тися. Семен був підтримав хазяїна в чаркуванні, але скоро теж відстав (Ільч., Серце жде, 1956, 242); Аж на цю покрову на бесіді стрілися мої старі з Тетяниними, та й пішло у них чаркування, а потім знову давай родичатися (Стельмах, І, 1962, 59).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 272.