ЧАЛА́ПНУТИ, ну, неш, док., розм. Однокр. до чала́пати, чала́пкати. Почув [Федір Прохорович], як щось чалапнуло оддалік у напрямку до будинку залізничного сторожа і наче хтось зсунувся в рівчак з водою (Трубл., І, 1955, 124); // безос. Чалапнуло — віддалік, затаєно. І зальопало, аж холодком обдуло, і на руках висіялися сироти (Гуц., Скупана.., 1965, 262).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 267.