ЧА́ЙКА¹, и, ж.

1. (Vanellus vanellus L.). Морський водоплавний птах родини сивкових. Така тут земля. А на морі… Чайки якось хижо кигичуть, злу радість я чую в тім хорі, мов згубу на нас вони кличуть (Л. Укр., І, 1951, 308); — На тому морі білі пароплави і хмари чайок… (Чаб., Стоїть явір.., 1959, 8); А може, просто грається [чайка] над морем, ..добру годину віщуючи, як у тій морській приказці: чайка сіла на воду, жди моряк погоду… (Кучер, Голод, 1961, 194).

2. (Larus ridibundus L.). Перев. наземний денний птах ряду сивоиодібних, що селиться на узбережжі річок, озер, зрідка живе також у чагарниках та лісах. Десь над болотцем чайка обізвалась. Як обзивалася колись давно… (Гл., Вибр., 1951, 85); Разом з хлопцями Антося любила видирати у верболозі гнізда чайок (Донч., Секрет, 1947, 76); Тирло — невеличкий, порослий травою острівець посеред Ташані. Кубляться та чепуряться на ньому домашні гуси та качки, сідають на спочинок перелітні журавлі, в’ють гнізда лугові чайки (Тют., Вир, 1964, 47); *У порівн. Марина, мов голодна чайка, на все поле заскиглила (Мирний, IV, 1955, 224); Дівочий голос доліта ласкавий, Як біла чайка з синіх берегів (Рильський, III, 1961, 294); В грудях чайкою билася тривога (М. Ю. Тарн., День.., 1963, 11); Коли вона [Христя], запаморочена болем втрати, билася чайкою над трупами своїх єдиних у світі рідних, хтось схопив її ззаду за коси (Речм., Весн. грози, 1961, 69).

3. розм. Пестливе називання дівчини, жінки (перев. при звертанні). Не бачу її [Мані] ніколи в вікні, коли минаю її хату, але відчуваю, що вона… та моя чайка, десь коло котрогось сидить, похилена, може, над яким шитвом, думаючи про мене (Коб., III, 1956, 272); * Образно. Україно — чайко ніжна! Україно — орле дужий! (Гур., Друзі.., 1959, 9).

ЧА́ЙКА², и, ж., іст. Бойовий довбаний човен запорізьких козаків з вітрилами та веслами, обшитий зовні дошками або очеретом для кращої плавучості й захисту від ворога. — Благослови, отамане, Чайки поспускати Та за Тендер погуляти, Турка пошукати (Шевч., І, 1951, 284); Січ мала свій флот з човнів, які звалися чайками, або байдаками (Іст. УРСР, І, 1953, 165); Козацькі «чайки» мали довжину близько 20 м, ширину 3-4 м та 20-40 весел (Знання.., 3, 1970, 28).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 264.