ЧАВУ́ННИЙ, а, е.

1. Прикм. до чаву́н 1. Нижня циліндрична частина доменної печі називається горном. Біля дна горна є отвір для випуску готового чавуну — чавунна льотка (Слюс. справа, 1957, 4); Чавунний брухт; // Зробл., вилитий з чавуну. Ззаду на могилу провадять дерев’яні східці, а на могилі в чавунній посрібленій огорожі здіймається хороший чавунний хрест (Коцюб., III, 1956, 44); Тяжко ревнули широкими горлами чавунні гармати. Димом затягло все поле (Довж., І, 1958, 259); // перен. Міцний, дужий. Він обіперся на чавунне плече Піддубного і твердо пішов до дверей (Собко, Справа.., 1959, 82); // перен. Важкий, як чавун. Кожний її рух наллятий чавунною вагою, страшна втома повисла на її руках (Донч.,V, 1957, 124); *Образно. Він глянув на Марину, і в очах його відбилося таке важке чавунне страждання, таке горе, що дівчина не витримала і, вимовляючи якісь незрозумілі, уривчасті слова, кинулася йому на шию (Собко, Звич. життя, 1957, 290); Чавунним кроком бою напружились віки (Сос., І, 1957, 278).

2. Кольору чавуну (у 1 знач.); темно-сірий, чорний. Темним хмелем стукнула в голову лють. Він потьмарився, став з мідного чавунним (Тулуб, Людолови, І, 1957, 52); Очі в нього були якогось дивного, чавунного кольору, хитрі, розумні, глибокі очі, повні твердості й сили, розіскрені радісним чоловічим посміхом (Загреб., День.., 1964, 98); *У порівн. Пішов [Гриша] топтати таврійські степи своїми чорними, мовби чавунними ногами (Гончар, Таврія, 1952, 115).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 261.