ЧАБА́НКА, и, ж.

1. Жін. до чаба́н. Є ж он в радгоспі «Приморський» така бригада, з самих тільки жінок-чабанок. Старша чабанка їхня навіть у Москву на Виставку їздила, а я що ж, не змогла б? (Гончар, Тронка, 1963, 167).

2. розм. Дружина чабана. Лузаючи насіння, вона спокійно гомоніла з чабанками, що жили при таборі, розповідала їм про свої Кринички, про Псьол та ліси, що тягнуться вподовж нього, а найбільше — про матір (Гончар, Таврія, 1952, 353).

3. розм. Те саме, що вівча́рка. Стережуть їх [отари] чабани з собаками.. Одна така чабанка вільно загризає вовка (Тулуб, Людолови, І, 1957, 185).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 260.