Про УКРЛІТ.ORG

ціпура

ЦІПУ́РА, и, ч. Збільш. до ціпо́к 2. З кущів коло кринички з’явилася величезна, вся в чорному баберя [бабера], з сучкуватим ціпурою в руках (Загреб., Диво, 1968, 438).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 240.

вгору