ЦІ́ПКАННЯ, я, с., розм. Дія за знач. ці́пкати і звуки, утворювані цією дією. Ціпкання маленьких курчат, збуджене кукурікання півників, мукання корів, які відчули перші запахи молодої травички…— все це пробуджувало приспану радість (Томч., Жменяки, 1964, 19).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 239.