ЦІЛУ́НОК, нку, ч. Те саме, що поцілу́нок. Ти хочеш, Лесбіє, дізнатись неодмінно, Яким числом твоїх цілунків неоцінних Украй і через край задовольнився б я?.. (Зеров, Вибр., 1966, 202); Я ще сам не знав любові трунку, Що в коханні є снаги напій, Знав лиш в материнському цілунку Я одне благословення в бій (Шпорта, Вибр., 1958, 290); — Твої цілунки лящали з покоїв панни Подолянки — на цілі гони, мій братику гіркий… (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 351); *Образно. Ах, серце, пий! Повітря — мов прив’ялий трунок. Це рання осінь шле цілунок Такий чудовий та сумний (Тич., І, 1957, 27).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 234.