ЦІЛИ́ННИК1, а, ч. Той, хто працює на цілині, освоює цілинні землі. У старих словниках ви знайдете слово «цілина», але не знайдете слова, «цілинник». Воно народилось у 50-і роки, так само, як у роки колективізації з’явилося слово «колгоспник» (Брежнєв, Цілина, 1979, 34).
ЦІЛИ́ННИК2, а, ч., рідко. Те саме, що цілина́ 2. І все-таки Олексій з дороги звернув. Відшукав польову стежку, що мала завести його на цілинник, а звідти й на вибалок (Логв., Літа.., 1960, 22).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 231.