ЦІ́ЛИК, а, ч., спец. Найпростіше прицільне пристосування на стволі зброї і на гарматних панорамах.

ЦІЛИ́К, а́, ч.

1. розм., заст. Цілина (у 2 знач.); // Великий сніговий замет. Олень поринав по самі роги у сніг, падав, потім, напруживши всі сили, стрибав на цілик, знову провалювався, намагався вирватися, але Кузьма міцно тримав його за повід і тяг за собою (Багмут, Щасл. день.., 1959, 238).

2. гірн. Масив грунту з корисними копалинами, який залишається незайманим при розробці родовища. Андрій усім тілом навалився на перфоратор, свердло швидко вгризалось у рудяний [рудний] цілик, і скоро останній шпур був готовий (Гур., Наша молодість, 1949, 95); У новій шахті стволи закладаються за межами шахтного поля з таким розрахунком, щоб колоствольний цілик міг бути вироблений під час виробки суміжних шахтних полів (Гірн. пром.., 1957, 66).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 230.