ЦІДИ́ЛО, а, с. Те саме, що ціди́лко. Над посудом по стінах висять сита, цідила, а на осібних клинках пастуше лудіння, зброя (Хотк., Довбуш, 1965, 101); Як завжди, процідила [Марія] частину молока в глечики, а частину в горщик.. Як завжди, сполоснула цідило й повісила його над плитою (Вільде, Троянди..,1961, 292).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 225.