ЦІАНАМІ́ДНИЙ, а, е. Прикм. до ціанамі́д. Першим за часом відкриття (1904 р.) є ціанамідний спосіб добування аміаку, оснований на здатності азоту безпосередньо сполучатись з карбідом кальцію (Заг. хімія, 1955, 349).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 223.