Про УКРЛІТ.ORG

цямрина

ЦЯ́МРИНА, и, ж.

1. Одна деревина з колодязного зрубу. Оце ж уже козацтво познімало з себе пояси і на поясах ті всі бочки витягують і ставлять на зеленому моріжку, поклавши під бочки колодязну цямрину, щоб краще було точити (П. Куліш, Вибр., 1969, 266); Коли рука випадково торкалася цямрини, хлопчина мимохіть здригався — цямрини були слизькі, немов шкіра гидкого слимака (Донч., Ю. Васюта, 1950, 47); // Один ряд колод у зрубі.

2. також мн. Верхня частина колодязного зрубу, складена перев. з дерев’яних колод. Коло воріт, над перелазом, білів новою цямриною колодязь (Мирний, І, 1949, 269); Витоптана у спориші стежка повз колодязь із замшілою зеленою цямриною вилася до будиночка (Перв., Опов.., 1970, 144); Криниця обведена з трьох боків широкими цямринами (Тудор, Вибр., 1949, 253); // Колодязний зруб. Нетинковані соснові стіни, що тісно обступали її навкруги та високо здіймалися до стелі, дуже скидалися на цямрину (Коцюб., І, 1955, 310); Чиста, як кришталь, та погожа вода стояла сливе вщерть з кам’яними цямринами криниці (Н.-Лев., І, 1956, 197); // заст. Дерев’яне кріплення в шахті, штольні і т. ін. Над ямою цюкали теслі, роблячи цямрини до штольні (Фр., VIII, 1952, 409); Лампочки замиготіли попід стінами. На стінах під жовтуватим світлом ворушилися зруйновані цямрини (Панч, І, 1956, 386).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 254.

вгору