Про УКРЛІТ.ORG

цупкий

ЦУПКИ́Й, а́, е́.

1. Який погано піддається стисканню чи розтягуванню: тугий, пружний. Ноги грузли часом по коліно в цмоковині, цупкий комиш ламався, тріщав та бив її по лицю, плутався під ногами (Коцюб., І, 1955, 356); Не порветься волосінь міцна, І вудлища цупкого не зламати… (Рильський, II, 1960, 118); Готувала [Ольга] цупкі перевесла і, коли обводила ними снопи, з усієї сили натискувала колінами (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 33); Викрикуючи арію з «Трубадура», цей механічний голос вискакував з рупора, мов цупка стружка з гембля (Шовк., Інженери, 1956, 203); // Товстий, тугий і щільний (про листя). Молоді дуби пахли міцно й легко цупким листом, тугою корою та ще пилом (Гуц., Скупана.., 1965, 116); Під деревом, що ще зберегло цупкий зелений лист, стоїть Степан Чумак (Епік, Тв., 1958, 531); // Який має тверду, міцну шкірку (про плід, зерно і т. ін.). Майже щороку зав’язувалися й родили цупкі, чорняві, срібним інеєм пройняті сливки (Ле, Опов. та нариси, 1950. 223); Осінньої пори, в дитинстві колись, рвали [хлопці] коралові плоди і, вичистивши волосисте цупке насіння, ласували солодкуватою шипшиною (Коп., Лейтенанти, 1947, 5); // Те саме, що твердий 1. Огірки для консервування повинні бути свіжі, цупкі, зеленого забарвлення, з недостиглим насінням (Рад. Укр., 31.VІІ 1971, 4); // Жорсткий на дотик (про волосся, брови і т. ін.). Сивина обхопила його голову, ніби білим вінком, як буває у чорнявих людей з цупким густим волоссям (Н.-Лев., II, 1956, 252); Татари мали на голові чорне волосся, цупке, як кінська грива (Панч, Гомон. Україна, 1954, 132); Великі, круглі окуляри.. приховали білі поросячі вії й відтінили цупкі рижі брови (Ле, Міжгір’я, 1953, 36).

&́9651; Цупка́ вода́ — вода, що містить багато вапняних солей.

2. Товстий, міцний, твердий і щільний (про шкіру, папір і т. ін. та вироби з них). Вона ледве протиснулась крізь натовп — в новому цупкому кожусі, яким загортала дитину (Коцюб., II, 1955, 102); Червона широка стрічка на цупкому папері обхоплювала її чорноволосу голову, наче червоний вінок (Н.-Лев., II, 1956, 49); Лускін вийняв з кишені цупкий конверт, передав його Маркові й пішов далі (Мик., II, 1957, 487); Костюченко.. перелистував книжку в цупкій оправі (Тют., Вир, 1964, 353); // Тканий чи плетений з товстих ниток, густо тканий (про тканину і вироби з такої тканини). Дорош уже лежав на розкладушці, зібгавшись калачиком, укрившись цупким домотканим рядном (Тют., Вир, 1964, 104); Ясногорська забилась під великий цупкий брезент, що ним були накриті ящики (Гончар, III, 1959, 182); Підлога була пофарбована світло-коричневою фарбою, заслана від стола до порога цупкою доріжкою (Сенч., На Бат. горі, 1960, 7); Переважала шумлива, балакуча молодь, тільки біля пасажира з валізкою присів один уже з сивиною на скронях, у цупкому дощовику (Панч, Синів.., 1959, 5); Вимився [Каргат] до пояса, цупким рушником міцно розтер собі тіло (Шовк., Інженери, 1948, 5); // Зашкарублий від вологи, морозу, крохмалю і т. ін. Вже третю добу сіє на полонині дрібний мачкатий дощик.. Вівці ледве ходили, важкі, повні водою, як губка, одежа на вівчарях стала холодна й цупка (Коцюб., II, 1955, 323); Ранок був ясний і морозний, сахарний сніг рипів під ногами, на чорних тинах то тут, то там вимерзала цупка, як панцир, білизна в снігових іскрах (Тют., Вир, 1964, 481); Розгублений, він стояв і дивився, як куточками губ усміхається ігуменя, застилаючи стіл цупкою перекрохмаленою скатертю (Перв., Опов.., 1970, 132).

3. Фізично сильний, дужий (про людину). Замолоду я був дуже проворний, недаром січовики прозвали мене швидким, а такий цупкий, що чи на дерево, чи на який мур, скелю, то як кішка залізу (Стор., І, 1957, 168); Новаки приходили з батьками й з матерями.. Все народ бадьорий, цупкий (Вас., Талант, 1955, 16); Виросли [сини] цупкі, і тільки ось Єгору скрипучий ревматизм скрутив суглоби ніг (Бажан, Вибр., 1940, 61); // Який міцно хапає, тримає; міцний (про руки, кігті, пальці, ноги і т. ін.). Багнистою вулицею йшов мужик.. Цупкі, порепані й припалі землею руки, грубі, як пеньки, ноги (Коцюб., І, 1955, 309); Його тонкі, цупкі ноги гадюками обвивали баского чорного коня (Н.-Лев., III, 1956, 134); Андрій пручається, хоче вирватись з цупких обіймів (Ю. Янов., IV, 1959, 16); // Який має міцне стебло, коріння, черешок (про рослини). Не здумав щє Михайло, що його робити, а вже коло його малесенькі.. рученяточка обвилися, як цупка хмелинонька (Вовчок, І, 1955, 383); Літо випало дощовите, земля глизява, стерня узялася цупким пирієм, осотом і березкою. Орати було важко (Коцюба, Перед грозою, 1958, 5); Рослинність повсюди тут цупка та колюча, низькоросла від постійної боротьби з вітрами (Гончар, II, 1959, 8); Шматуючи одяг об цупке гілля дикої шипшини, Сахно з Чіпаріу видерлися на схил (Смолич, І, 1958, 53); Теплий вітер дихав з-за Дніпра, ворушив листя на колючих низеньких деревцях, що міцно трималися за грунт цупким корінням (Чаб., Шляхами.., 1961, 55); // Міцний, дошкульний (про мороз). День випав погожий, сонячний.. І не холодно дуже: є морозець, та не цупкий… (Мирний, III, 1954, 32); Мороз брався цупкий (Рибак, Переясл. Рада, 1953, 96); // Великий, сильний (про вітер). Повіяли з степу цупкі холодні вітри (Рибак, Помилка.., 1956, 114); // перен., розм. Сильний (про вдачу, пам’ять, розум і т. ін.). Батько тільки махнув на неї рукою, як і на її матір, бо добре знав незламну, цупку вдачу їх обох… (Н.-Лев., IV, 1956, 230); Пам’ять у Дмитра Павловича цупка, він пам’ятає мало не всі свої поезії і охоче, спокійно-розміреним тоном читає їх (Рад. Укр., 13.XI 1960, 3); // перен., розм. Різкий, сильний (про звуки). Задзвеніла цупка, туга, груба, але виразна й гучна мадярська мова (Н.-Лев., II, 1956, 413); // перен., розм. Який міцно тримається; чіпкий. Одним з найбільш масових, найконсервативніших і цупких пережитків минулого є релігійні пережитки (Ком. Укр., 8, 1962, 13); Багато видатних письменників, зв’язаних в минулому з буржуазією, примкнули до народу, подолавши цупкі традиції буржуазної культури, а часто й власну обмеженість (Рад. літ-во, 5, 1957, 81).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 249.

вгору