ЦУКРОВА́Р, а, ч.

1. Фахівець з цукроваріння. — Батько мій ваших років,— зовсім тихо сказав Віктор,— помер…— А де він працював? — З дванадцяти років на цукровому заводі — спочатку учнем, потім слюсарем, цукроваром, інженером (Автом., В. Кошик, 1954, 67); Тепер цукровари матимуть більш вірного і пильного помічника, строк служби якого практично не обмежений. Це — радіоізотопні прилади.. Вони не тільки поліпшать якість цукру, а й зменшать його втрати в патоці (Наука.., 9, 1964, 37).

2. У дореволюційній Росії — власник цукрового заводу.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 247.