ЦИТРО́Н, у, ч., бот.

1. Вічнозелена субтропічна цитрусова рослина (кущ або деревце) родини рутових з великими жовтого або жовтогарячого кольору плодами, схожими на лимони. Ти знаєш край, де скрізь цвітуть цитрони, Де померанці золотом блищать (П. Куліш, Вибр., 1969, 383); У графській оранжереї, крім пальм і цитронів, росла туя— дерево життя (Донч., III, 1956, 43); До цитрусових належать вічнозелені дерева та кущі тропічного і субтропічного клімату — лимони, апельсини, мандарини, грейпфрути, цитрони та ін. (Колг. енц., II, 1956, 691).

2. Плід цієї рослини.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 221.