ЦИРКУЛЯ́ЦІЯ, ї, ж.

1. Дія за знач. циркулюва́ти 1. До висоти приблизно 12 кілометрів простягається тропосфера, де відбувається циркуляція повітря, що визначає погоду (Наука.., 2, 1957, 13); При виконанні фізичної роботи, що супроводиться посиленням циркуляції крові, хвилинний об’єм [серця] значно зростає (Курс патології, 1956, 204); Дно океанське вивчали [радянські вчені].. Брали планктон, вивчали циркуляцію вод, будову земної кори (Гончар, Тронка, 1963, 198).

&́9651; Циркуля́ція атмосфе́ри — сукупність повітряних течій в атмосфері, що виникає внаслідок нерівномірного розподілу атмосферного тиску і температури на земній поверхні. Метеорологічні спостереження спростували колишні уявлення про будову і циркуляцію атмосфери у високих широтах (Видатні геогр. відкр.., 1955, 12).

2. мор. Крива, яку описує судно при відхиленні руля на який-небудь кут. Описавши циркуляцію, крейсер ліг на новий курс (Рад. Укр., 23.II 1969, 2).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 218.