ЦИРКОВИ́Й, а́, е́. Прикм. до ци́рк. [Круста:] Як то там гукають християни на циркових аренах проти звірів? (Л. Укр., II, 1951, 405); Радісне утвердження життя, оптимізм, висока фізична культура і художній смак — всі ці риси, що ними відзначається радянське циркове мистецтво, принесли йому всенародне визнання (Літ. газ., 20.XII 1960, 4); Багато міст, містечок, сіл звидів Яким, мандруючи з цирковою трупою (Ков., Світ.., 1960, 16); // Такий, як у цирку, у циркачів. Необхідно на повному ходу спустити за борт шлюпку з людьми. Це надзвичайно трудна справа. Такий спуск вимагав циркової вправності (Трубл., Шхуна.., 1940, 227).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 217.