ЦИНАМО́НОВИЙ, а, е, заст.

1. Прикм. до цинамо́н.

2. Кольору кори цинамону; брунатний. З гори над трибуною, зсередини хорів [Будинку літератури], пофарбованих цинамоновим кольором, дивився вниз на присутніх поет-комунар Еллан (Досв., Вибр., 1959, 384); Вікна й двері його [будинку] були облямовані різьбленим, полірованим деревом зеленого, блакитного та цинамонового кольору (Тулуб, Людолови, І, 1957, 298).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 215.