ЦИМБАЛІ́СТ, а, ч. Музикант, що грає на цимбалах. В центрі Мушатешті — натовп людей. Двоє мандрівних цимбалістів, розташувавшись просто на землі, вправно видзвонюють на струнах, і послухати їх вибігло і старе й мале (Чаб., Балкан. весна, 1960, 222); *Образно. Десь у гущавині, сховавшись у тіні велетня-листка, у срібні струни вдарив невидимий цимбаліст (Вас., І, 1959, 329).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 214.