ЦИКЛОПІ́ЧНИЙ, а, е. Ніби зроблений, здійснюваний міфічними циклопами; величезний, гігантський. Могутні, підвладні людині механізми раз у раз з’являються на валу з натужним гуркотом і,— знову провалюються, глухо зникають у.. земляному хаосі своїх циклопічних робіт (Гончар, Тронка, 1963, 77); *Образно. Він [Л. М. Толстой] нагромаджує циклопічні брили життя, перевертає, орудує ними, натхненно виводячи велетенську будову твору (Кундзич, Діези.., 1956, 35); // Надзвичайний своїм виявом (про силу). Спалахнуло все якось одразу й загуло.. Юріштан, обгорілий, страшний — під саме небо, здавалося, розмахував величезним колом і бив з циклопічною силою вогонь, розбиваючи усе на порох, аби ліпше горіло (Хотк., II, 1966, 257); Дощ невгавав.. Дівчина любила цю грізну, несамовиту стихію. Вона мовби зливалася з нею, почуваючи себе часткою цієї нестримної циклопічної сили (Добр., Тече річка.., 1961, 94); // спец. Складений з великих кам’яних брил без зв’язуючого розчину. Орфей, Зет і Амфіон — легендарні герої — працюють коло міського муру, циклопічної огради, що роззявляє великі чорні виломи і переривається чималими прогалинами (Л. Укр., І, 1951, 445); Археологи зближують культуру таврів у Криму з культурою народу, що залишив циклопічні кладки по всій Європі (Мовозн., 4, 1971, 36); // Круглої форми, як у циклопа (у 1 знач.). В каюті все відносне, починаючи від її руху до холодного циклопічного ока скляного ілюмінатора (Коп., Вибр., 1948, 19); Ясного сонячного дня бджола виходить із темного гнізда і летить, дивлячись всіма десятьма тисячами некліпаючих бічних фасеток і трьома циклопічними очима на тім’ї (Бджоли, 1955, 26).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 213.