ЦИГА́РНИЦЯ, і, ж.

1. Жін. до цига́рник.

2. Коробка або ящичок для зберігання цигарок (сигар); портсигар. Аж у малій кишені, разом з олівцем та цигарницею, знаходить Ілько бажане (Козл., Ю. Крук, 1950, 61); Сахно мовчала. Гальванеску теж замовк і забігав по кімнаті. Він шукав сигари. Але цигарниця була порожня (Смолич, Прекр. катастр., 1956, 100).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 210.