ЦИГА́НОЧКА¹, и, ж.

1. Зменш. —пестл. до цига́нка¹. Хіба ж тая циганочка, Дивлячись в долоню, Не казала, що я в нені Щасливая доня? (Пісні та романси.., II, 1956, 142); Це була молоденька циганочка, ворожбитка, вельми чорнява, дуже смаглява (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 169); *У порівн. Блука наш Івашко із села в село.. Раз іде собі по дорозі і мізкує: «Яку б то мені знайти дівчину!? От якби таку: .. щоб була чорнявенька, як циганочка, а щоки, неначе жар, горіли, зуби білі, як молоко, а уста червоні, як калина..!» (Стор., І, 1957, 136).

2. Назва російської народної пісні; танець під мелодію цієї пісні.

ЦИГА́НОЧКА², и, ж. Пестл. до цига́нка³. — Циганочка,— пояснював Ковалів,— покуштуйте, дуже соковите і надзвичайно тривке яблуко. Може лежати до самої весни (Чаб., Тече вода.., 1961, 69).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 209.