ЦА́РСТВЕНИЙ, а, е, книжн. Сповнений гідності; величний. Люда трималася з царственою гідністю жінки, яка не тільки багато пережила, але й багато зрозуміла за дуже короткий час (Перв., Дикий мед, 1963, 493); Уявіть — стоїть царствений, гордовитий лев. Стоїть — не підступишся… (Ковінька, Чому я не сокіл.., 1961, 20); // Який переважає щось чим-небудь. Якась урочиста святковість почувалася в його [місяця] царственому сяйві, що мерехтіло, переливалось і іскрилося на безкраїх навколишніх просторах (Добр., Тече річка.., 1961, 89).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 182.